День тридцять перший

<end>

…Або якого оцього це все?

Чого ж я досяг і не зовсім. Цілі :

1)      Покинути шкідливі звички. Покинув! Аж самому не віриться!

2)      Друга – електробритва. Спочатку я думав що це буде найлегше. Не вгадав. Купити прокляту бритву. (ну вона дуже навіть хороша , і ціна теж прикольна…) А проклята , тому що в себе в місті я її довго не міг знайти і не знайшов.. Ціна в Росії зовсім не здивувала , тому замовляти не захотів. Гроші зібрав , як на диво , швидко. Дійсно диво. Тому довелося чекати , коли ж вона з’явиться в Інтернет магазинах… Завтра доставлять. Невеличка реклама : 5ок.ком.уа – хороший магазин , дійсно низькі ціни , безкоштовна доставка. Головне дзвонити якнайчастіше і нагадувати про себе 🙂 По суті комплітед.

3)      Найбільше тішить третя. Зізнаюся чесно виконав ще не 100% , але головне шо діло пішло! Для чого так довго тягнув не знаю сам. Якби знав що все так просто … Якби … то би в ліс не ходили… Головне що страх уже злив в туалет.

Я , начебто , і радий за себе і не дуже… Мало. Не треба було жаліти себе. Пройду-но я цей треніг колись ще разочок 🙂 Так і треба.

«Якщо ви дотримувались усіх правил , ви накопичили у собі массу енергії , яку зможете витратити на все що завгодно. Захочете проп’єте , захочете скурите , а захочете здрочите… але краще трансформуйте її в те що вам дійсно хочеться , в те щоб…(своє)» — дав настанову Макс.

А що ж там з правилами?

1)      Курити. Не курив.

2)      Пити. Не пив. Тридцять днів не пив! Жодного алкоголю! Навіть кефір! Коли в чомусь комусь допомагав чув : «Дякую! Ну якшо ти не п’єш , то я тобі банку «Садочка» куплю». Ні , ну спочатку звичайно були : «Як не п’єш?! Ти ж тільки із алкоголіками і водишся !? 🙂 »

3)      Контрастний душ. Ага було таке!

4)      Не дро.иф… Як , як… Отак!

5)      Тренажерний зал не пропускав.

6)      Їсти старався до 6ої. Але… виходило до 7ої 🙂

7)      Балакати … кажитсь не балакаф.

8)      А також не пукав і не дихав.

Шо ж мені дав треніг?

1)      Самодисципліна була майже на нулю. А тепер треба встати раніше – встав.  Треба не пропускати тренування – не пропускав. І тд і тп.

2)      Внутрішній розвиток. Самопізнання. Краще зрозумів що мені дійсно треба і як цього досягати. Це поки що тільки післясмак. Скоро здобуті знання консолідуються.

3)      Думаю що за ці 30 днів змінився… ні, — знаю.

4)      Значно підсилив вміння керувати своїми почуттями , іншими людьми. Навчився калібрувати самого себе , свій настрій. Практично на ходу мінятися , як цього вимагали завдання , як мені було треба.

5)      Дізнався про кілька психотехнік і як ними користуватися.

6)      Зрозумів , усвідомив , навчився працювати зі своїми обмежуючими переконаннями. Переступати , при необхідності , їх.

7)      Новий досвід , нові внутрішні ресурси , нові навички.

Завдання. Залишити відгук на сайті.

З. І. Блог закінчено. Досі із мережею майже нічим особистим не ділився. Виявляється шо це не так і страшно 🙂 . Може створю щось нове.

З. З. І. seekerman.. ну оце мен аж ніяк не… без нього було б краще. Я , звичайно , поважаю дядька Булгакова , але як на мене то того не варто.

З. З. З. І. …</end>

Тридцятий день

…був вчора 🙂 Але Інтернету в мене не було. Вперше пишу замітку не вчасно 🙂

Завдання. День потрібно прожити спокійно. Забути про метушню , турботи , проблеми. Подумати про те для чого ти тут , на цьому світі. Для чого ти народився , що ти повинен зробити на цій землі.

Я тут щоб жити. Я живу , щоб … їсти! Для чого ми живемо ? Для чого це все? Хто за все заплатить??? Яка ж наша кінцева  основна ціль отут??? Складні питання. Треба в завікіпедити 🙂

Що я маю зробити , як прожити і що залишити , я ще знаю. Цілі типу «зробити/добитися її і можна спокійно вмерти» в мене ще немає. Основні життєві принципи уже , начебто , є , але… це точно ще не фінал реліз.

Відповідь – рукою не треба тягнути. Вона у нашій голові.

З. І.

«А истина где-то рядом, но я не вижу.

Истина где-то рядом, и даже ближе.

Истина где-то рядом, но я не вижу.

Истина где-то рядом» (с) Каста

Двадцять дев’ятий день!

  1. Завдання. Прожити весь день із Любов’ю! Із Любов’ю до усіх оточуючих , знайомих і незнайомих.

Завдання просто чудове , декому навіть було б дуже корисне. Але я вважаю що це не може бути одноденним завданням , а як мінімум одним із пріоритетів всього життя. Я думаю більшість людей це розуміє (або зрозуміє рано чи пізно). Ми усі рівні і не повинні вважати себе за щось більше чи менше , навіть за того безхатька , що риється в нашому вранішньо викинутому смітті. Адже для нашої проблемної Землі ми ніщо інше , як просто жива точка , яка може вирішити і змінити щось на ній не більше ніж польовий метелик-лимонник. Згадайте : «Не наступайте на метеликів!»

Завдання схоже не «рожевеньке сердечко» , але не таке банальне. І примушує попрацювати більше , поміняти у собі більш глибинні установки ніж просто ввімкнути усмішку на обличчі.

З. І. Грубо кажучи шкідливі звички я покинув. А це вже щось. І навіть зовсім не щось. Одна із них в мене ще з дитинства. Це одна із трьох цілей. Ну , але ще день… казати що точно покинув не можу… вдруг зірвуся… Отже ще дві.. Завтра буде гаряченький деньок!

Двадцять восьмий день. Приїхали… майже

  1. Завдання. Забути слова які виражають невпенненість : напевне , як би , мені здається , ніби , я не знаю…

Вважаю що завдання корсне. Стати на день слоном , що збігає з найкрутішої кручі Гімалаїв дуже цікаво і пізнавально. Таке завдання без сумніву подарує нові відчуття , розширить межі комфорту і навіть змінить вас. Сьогодні більшу частину дня я провів в компанії нових людей. Ці слова частково властиві для мене , тому думаю те що я їх не вживав сформувало у них зовсім нестандартне враження щодо мене. Не таке яке мало б бути із  ними (словами). Часто мені бачити їх не доведеться , тому , думаю , можна буде експременти продовжити (ніхто не постраждає , в крайньому випадку я).

З. І. Про мініцілі . Немає чим хвалитися … взагалі… але ще є трішки часу.

День 27.

  1. Завдання. Поспостерігати за своїми відчуттями , коли ти щось комусь продаєш. Продати можна все що завгодно за будь-яку ціну. Починаючи від пустої сірникової коробки і закінчуючи послугою чесання потилиці вздовж чи перпендикулярно до гепатогенних зон Землі.

Була у мене сорочка з візерунком , який дуже швидко перестав мені подобатись. Ну змінилися у мене деякі погляди і захоплення. Вона в мене вже досить давня , але вдягав я її кілька разів… під настрій і компанію. І давно вона подобалась моєму другу. Тому , коли ми мали десь зустрітися , інколи я її брав. Сьогодні ми бачились. Він сказав що класна в мене сорочка і що хоче таку ж. Я на це не звернув надто уваги , бо про сьогоднішнє завдання ще не знав , а коли дізнався , який сюрприз приготовив для мене Макс , зрозумів що маю продати… Звичайно я б віддав йому її задарма , але… завдання потребує жертв. Обміняв я її на гроші не більші від вартості двох снікерсів (так я їх і вибив , сказавши шо я бідний студент який хоче сніКАКАрса ). Відчуття не надто хороші , коли беру гроші від друга. Навіть скажу що відчуття погані. Думаю що мистецтво маркетингу не моє. Хоча навчитися цього було б добре.

З. І. І знову весна … по-моєму природа зациклилась. Потрібно щось нове придумати. Чомусь не хочу весни , а хочу спати.

З. З. І. Нарешті нормальна погода і тепер можна побігати.

26 день.

  1. Завдання. Із всім та на все , що сьогодні запропонують , погоджуватись. Забути про свої цілі на день.

Ви напевне дивилися фільм «Завжди говори ТАК!» з Жимом Кері. Ось саме таким мені доведеться побути сьогодні.

Слово «Так» відкриває нові можливості , які приходять в будь якому вигляді.

Хотів я , знаєте , щоб мені запропонували щось , просто страшне для мене. Щось таке на що я б нізащо не погодився , якби не тренінг. І щоб я не зміг відмовитись. Мазохіст я. Ну люблю себе інколи помучити , коли дуже стомлений , кінець тижня , на десерт , випробувати себе , відчути оцю грань «дуже важко», побути на межі фізичного та психічного стану , коли відчуваєш незрозумілий приплив сил , наче друге диханняяяя… але , на жаль , нічого такого не сталося. Незважаючи на те що сьогодні я забув слово «Ні» , ніц особливого не сталося.

З. І.

For for a minute there, I lost myself, I lost myself
For for a minute there, I lost myself, I lost myself
Phew, for a minute there, I lost myself, I lost myself…

З. З. І.

This is my final fit, my final bellyache with

No alarms and no surprises
No alarms and no surprises
No alarms and no surprises please

(c) Radiohead

День двадцять п’ятий.

  1. Завдання. Ні в кого не просити пробачення, ні перед ким не вибачатися у будь-яких ситуаціях.

Сьогодні кілька разів я просто змушений був вибачитись! Не часто ж таке буває. Це були ситуації майже такі ж , наче я комусь на голову не спеціально кинув кирпіч і навіть не вибачився. Але я не вибачився. Не знаю що після цього про мене думатимуть ці люди… але нічого , в крайньому випадку вибачусь іншим разом , або , ще краще , якщо вони просто проігнорують сьогоднішню мою поведінку.

Вибачатися вмію , не доводиться. Сам себе лякаюся. Перестаю бачити те за що варто було б вибачитись.

Про це потрібно було писати кілька днів назад , коли у мене було подібне завдання… Короче , люди , усміхайтесь! Усміхайтесь частіше! Не можна ж вічно бути у поганому настрої.

Добре , коли спілкуєшся із перукарем , продавцем , консультантом , лікарем і вони зустрічають вас усмішкою або хоча б відповідають на вашу. Звертаюся до вас : ви самі собі обрали роботу із категорії «людини-людина» , отже це просто ваш обов’язок ! Що може бути кращим початком хорошої плідної розмови , ніж смайл???  Либа типу «треную мімічно-щелепні м’язи обличчя» не годиться. За таке переплачують у відповідних закладах високого рівня обслуговування. А нам , звичайним людям , буде досить просто хорошої ненав’язливої посмішки. Це ж не важко , правда?

Чому про це пишу ? Причина проста : просто сьогодні бачив людей які абсолютно протилежні у цьому питанні. Одну із них взагалі важко уявити усміхненою , не говорячи вже про те щоб побачити цю усмішку. Іншій , здавалося б , залізнодорожню рейку в голову заб’єш , а на її обличчі все одно буде щира посмішка (не вибачаюся за таке порівняння). Таку особливість другої людини помітив не тільки я , а і мій друг (ми не змовились, чесно!). Із такою людиною приємно і хочеться поспілкуватися , тим більше , якщо вона хороший співрозмовник. Не хочеться йти , а потім хочеться повернутися. Висновок аж сам напрошується : частіше забивайте залізнодорожні рейки в голови веселим людям !

Двадцять четвертий день.

1. Завдання. Уявити наче поставлені цілі уже досягнути. Або залишився лише один маленький крок. Прожити у цьому стані день.

Чомусь потрібно було нагадувати собі про це кожні 5 хвилин. Це напевне тому що я цілий день і робив те що йшов до цих самих цілей. Вдалим цей похід назвати важко , але і невдалим теж. Просто мені завадили обставини , які жодним чином не залежать від мене.

Через цей стан мені довелося змінити своє відношення до деяких подій і людей (саме таким наслідком повинна буде проявлятися оця досягнута ціль). І тому мій експремент знову не залишився непоміченим.

Яка реакція просто людей на те що їх блилзький знайомий , уже , здавалося б , добре відомий , почав змінюватися , змініюватися на краще??? Не сумнівайтеся , вони вас не підтримають не зрозуміють , а якщо хтось і підтримає , можете не вагаючись назвати його дуже хорошою щирою людиною. Саме так можна побачити друзів та викрити тих хто тільки грає.

Чому??? Чому так? Я думаю я знаю чому. Часто хтось навколо нас кардинально змінюється ??? Швидше що ні . Люди самі по собі ліниві , доти , доки Вона за зад не візьме. Саме тому , вони не зрадістю сприймуть і ваші зміни , бо самі не хочуть мінятися. Це наче захисна реакція. Будуть все робити щоб ви залишились таким же як і були , добре відомим , вивченим , передбачуваним для них.

Day 23rd

  1. Завдання. Сьогодні завдання кардинально протилежне – потрібно дивитися на оточуючих через отакеньке рожевеньке сердечко , усіх любити і поважати.

Сьогодні дозволив усім кому не лінь вилізти мені на голову і … ледь не зірвався! Жартую. Відверто кажучи було не просто. Але у цьому стані «всіх люблю» є дійсно щось надзвичайне , цікаве , не нове для мене (згадучи минуле) . Настільки цікаве , що , думаю , я ще продовжу це дослідження. Мене давно вже не брали такі відчуття.

Перебуваючи у цьому стані , у мене в пам’яті почали відновлюватися давні образи … образи мене самого. Хоча чомусь мені важко в це повірити.

Відносно зовсім недавно , повністю покинувши стан «я меняюсь , я меняюсь , лучше сразу вам признаюсь»( підлітковий період ), я думав що маю цілком сформовані , і уже на довго , погляди на життя , думав шо знайшов оцю саму істину ( знаю — смішно). Але потім , звичайно , зрозумів що я ще зовсім молодий щоб робити такі висновки. І Ви , swallow , звичайно , абсолютно праві , згодом я ще не раз змінюся і посміюся сам із себе. … а в кінці кінців все-одно стану старим збоченцем-розпусником…

З. І.

И тогда наверняка вдруг запляшут облака,
И кузнечик запиликает на скрипке,
С голубого ручейка начинается река,
Ну а дружба начинается с улыбки!

 

З. З. І. Останні миттєвості … зими! Насолоджуймось!

Вона уже на порозі… Скоро Вона прийде і візьме штурвал керування у свої руки… все змінить так як захоче. Вона – це весна!

22 день.

1. Завдання. Спілкуватися (вербально і невербально) з усіма , так , наче ти дивишся на них через приціл автомата Калашникова.
Ось цим сьогодні доведеться займатися… Першою моєю реакцією на завдання , був майже істеричний сміх. Слухав я його ( завдання ) у навушниках , тому мої оточуючі почали питати мене що це я такого смішного почув. У відповідь я нічого не відповідав , а навпаки почав лахати просто істерично ( у мене ж в руках калаш , хай тремтять від страху!!! хД ). Знаєте , коли ви злі чи у вас поганий настрій , ви ідете по вулиці і вас майже усі пропускають , розступаються. Швидше за все у вас хоча би раз був такий стан , правда? Ну або ви бачили у когось іншого такий стан із метаповідомленням « не влезай — убьет ».
Особисто для мене такий стан зовсім не новий. Я часто практикую таке для , але із однією відмінністю – при цьому у мене на писку усмішка. Ефект – бомба. І жодний кепконосець ( чи група «Володарів Сємічок» ) навіть не наважиться запитати : «Закуріть буде/есьть?».
Колись я був дуже лякливим і взагалі «стрьомним» малим , але підрісши , порозумнішавши і прочитавши декілька хороших книг , зрозумів , що боїшся чогось не тільки ти , але і всі навколо теж. Погодьтеся , завжди є хтось сильніший , розумніший , хитріший… Не обов’язково ним бути , можна просто створити ілюзію що це ти. Абсолютна кількість лідерів просто добре цим володіє , вміє це «провернути». Це і дозволяє їм залишитися на своєму місці. З того часу як я це зрозумів і почав користуватися , я не мав із цим проблем.
Сьогодні , виконуючи завдання , я усіх підряд весело свердлив поглядом. А це дійсно весело!