День двадцять п’ятий.

  1. Завдання. Ні в кого не просити пробачення, ні перед ким не вибачатися у будь-яких ситуаціях.

Сьогодні кілька разів я просто змушений був вибачитись! Не часто ж таке буває. Це були ситуації майже такі ж , наче я комусь на голову не спеціально кинув кирпіч і навіть не вибачився. Але я не вибачився. Не знаю що після цього про мене думатимуть ці люди… але нічого , в крайньому випадку вибачусь іншим разом , або , ще краще , якщо вони просто проігнорують сьогоднішню мою поведінку.

Вибачатися вмію , не доводиться. Сам себе лякаюся. Перестаю бачити те за що варто було б вибачитись.

Про це потрібно було писати кілька днів назад , коли у мене було подібне завдання… Короче , люди , усміхайтесь! Усміхайтесь частіше! Не можна ж вічно бути у поганому настрої.

Добре , коли спілкуєшся із перукарем , продавцем , консультантом , лікарем і вони зустрічають вас усмішкою або хоча б відповідають на вашу. Звертаюся до вас : ви самі собі обрали роботу із категорії «людини-людина» , отже це просто ваш обов’язок ! Що може бути кращим початком хорошої плідної розмови , ніж смайл???  Либа типу «треную мімічно-щелепні м’язи обличчя» не годиться. За таке переплачують у відповідних закладах високого рівня обслуговування. А нам , звичайним людям , буде досить просто хорошої ненав’язливої посмішки. Це ж не важко , правда?

Чому про це пишу ? Причина проста : просто сьогодні бачив людей які абсолютно протилежні у цьому питанні. Одну із них взагалі важко уявити усміхненою , не говорячи вже про те щоб побачити цю усмішку. Іншій , здавалося б , залізнодорожню рейку в голову заб’єш , а на її обличчі все одно буде щира посмішка (не вибачаюся за таке порівняння). Таку особливість другої людини помітив не тільки я , а і мій друг (ми не змовились, чесно!). Із такою людиною приємно і хочеться поспілкуватися , тим більше , якщо вона хороший співрозмовник. Не хочеться йти , а потім хочеться повернутися. Висновок аж сам напрошується : частіше забивайте залізнодорожні рейки в голови веселим людям !

День двадцять п’ятий.: 5 комментариев

  1. Ви бачили французьку стрічку «Шахматистка» (ще у прокаті була назва «Хід королеви») режисера Каролін Буттаро? Якщо ні , перегляньте, фільм має Вам сподобатись.
    До чого це я? Один з персонажів фільму мав таку репліку: » І перестаньте весь час вибачатись!!!! Це ознака слабкої людини!»

  2. помилилась — ще у прокаті була назва «Хід королевОЮ»

  3. Подивився! Фільм гуд. Згадав що бачу його уже не вперше , просто забув. Взагалі мені подобається французьке кіно , незважаючи на те що воно інколи скучнувате , але я вважаю що це навіть його перевага…, а ще воно просте , зрозуміле , життєве , цікаве , інтригуюче… шах і мат!

  4. І я люблю французьке кіно, навіть, за те, що воно, впротивагу голівудському, не таке динамічне, не таке «скажене» и тд, а також за акторів, які знімаються там. Французьку стрічки вдумливі, не напружують нерви, проте можуть напружуватиь «мозок», що не є зайвим.

    🙂

Обсуждение закрыто.