Двадцять четвертий день.

1. Завдання. Уявити наче поставлені цілі уже досягнути. Або залишився лише один маленький крок. Прожити у цьому стані день.

Чомусь потрібно було нагадувати собі про це кожні 5 хвилин. Це напевне тому що я цілий день і робив те що йшов до цих самих цілей. Вдалим цей похід назвати важко , але і невдалим теж. Просто мені завадили обставини , які жодним чином не залежать від мене.

Через цей стан мені довелося змінити своє відношення до деяких подій і людей (саме таким наслідком повинна буде проявлятися оця досягнута ціль). І тому мій експремент знову не залишився непоміченим.

Яка реакція просто людей на те що їх блилзький знайомий , уже , здавалося б , добре відомий , почав змінюватися , змініюватися на краще??? Не сумнівайтеся , вони вас не підтримають не зрозуміють , а якщо хтось і підтримає , можете не вагаючись назвати його дуже хорошою щирою людиною. Саме так можна побачити друзів та викрити тих хто тільки грає.

Чому??? Чому так? Я думаю я знаю чому. Часто хтось навколо нас кардинально змінюється ??? Швидше що ні . Люди самі по собі ліниві , доти , доки Вона за зад не візьме. Саме тому , вони не зрадістю сприймуть і ваші зміни , бо самі не хочуть мінятися. Це наче захисна реакція. Будуть все робити щоб ви залишились таким же як і були , добре відомим , вивченим , передбачуваним для них.

Day 23rd

  1. Завдання. Сьогодні завдання кардинально протилежне – потрібно дивитися на оточуючих через отакеньке рожевеньке сердечко , усіх любити і поважати.

Сьогодні дозволив усім кому не лінь вилізти мені на голову і … ледь не зірвався! Жартую. Відверто кажучи було не просто. Але у цьому стані «всіх люблю» є дійсно щось надзвичайне , цікаве , не нове для мене (згадучи минуле) . Настільки цікаве , що , думаю , я ще продовжу це дослідження. Мене давно вже не брали такі відчуття.

Перебуваючи у цьому стані , у мене в пам’яті почали відновлюватися давні образи … образи мене самого. Хоча чомусь мені важко в це повірити.

Відносно зовсім недавно , повністю покинувши стан «я меняюсь , я меняюсь , лучше сразу вам признаюсь»( підлітковий період ), я думав що маю цілком сформовані , і уже на довго , погляди на життя , думав шо знайшов оцю саму істину ( знаю — смішно). Але потім , звичайно , зрозумів що я ще зовсім молодий щоб робити такі висновки. І Ви , swallow , звичайно , абсолютно праві , згодом я ще не раз змінюся і посміюся сам із себе. … а в кінці кінців все-одно стану старим збоченцем-розпусником…

З. І.

И тогда наверняка вдруг запляшут облака,
И кузнечик запиликает на скрипке,
С голубого ручейка начинается река,
Ну а дружба начинается с улыбки!

 

З. З. І. Останні миттєвості … зими! Насолоджуймось!

Вона уже на порозі… Скоро Вона прийде і візьме штурвал керування у свої руки… все змінить так як захоче. Вона – це весна!

22 день.

1. Завдання. Спілкуватися (вербально і невербально) з усіма , так , наче ти дивишся на них через приціл автомата Калашникова.
Ось цим сьогодні доведеться займатися… Першою моєю реакцією на завдання , був майже істеричний сміх. Слухав я його ( завдання ) у навушниках , тому мої оточуючі почали питати мене що це я такого смішного почув. У відповідь я нічого не відповідав , а навпаки почав лахати просто істерично ( у мене ж в руках калаш , хай тремтять від страху!!! хД ). Знаєте , коли ви злі чи у вас поганий настрій , ви ідете по вулиці і вас майже усі пропускають , розступаються. Швидше за все у вас хоча би раз був такий стан , правда? Ну або ви бачили у когось іншого такий стан із метаповідомленням « не влезай — убьет ».
Особисто для мене такий стан зовсім не новий. Я часто практикую таке для , але із однією відмінністю – при цьому у мене на писку усмішка. Ефект – бомба. І жодний кепконосець ( чи група «Володарів Сємічок» ) навіть не наважиться запитати : «Закуріть буде/есьть?».
Колись я був дуже лякливим і взагалі «стрьомним» малим , але підрісши , порозумнішавши і прочитавши декілька хороших книг , зрозумів , що боїшся чогось не тільки ти , але і всі навколо теж. Погодьтеся , завжди є хтось сильніший , розумніший , хитріший… Не обов’язково ним бути , можна просто створити ілюзію що це ти. Абсолютна кількість лідерів просто добре цим володіє , вміє це «провернути». Це і дозволяє їм залишитися на своєму місці. З того часу як я це зрозумів і почав користуватися , я не мав із цим проблем.
Сьогодні , виконуючи завдання , я усіх підряд весело свердлив поглядом. А це дійсно весело!

Двадцять…перший день.

Завдання. Присвятити хоча б 3 години своїй цілі/цілям.
Сьогодні проблеми із інтернетом знов , тому пишу звіт із телефону.
1) Як на диво , проблем із грошима уже немає. Премія за навчання прийшла , ще сьгодні трішки заробив, думаю вистачить. Знайшов де , знаю коли — завтра.
2) Все аж надто просто. Потрібно буде собі ще щось додати.
3) Теж із цим усе гаразд. Сьогодні відав цьому ледь не найбільше уваги.

Двадцятий день.

  1. Завдання. Сьогодні треба нікому ні в чому не уступати. Все робити тільки для себе.

Шкода , але дізнався я що сьогодні буде таке класне завдання надто пізно , щоб виконати його сповна. Половину дня я не мав доступу до Інтернету, хоча за цей час я , по суті , нікому нічого не уступив. А решту , мирно провів вдома , виконуючи суботнє прибирання… тому мій стан «я нікому не уступаю» , напевне , ніхто і не помітив. Завдання дуже хочу виконати повністю , так , щоб мене знову питали чи все зі мною добре , тому виконаю його , одразу як буде така можливість. Напииклад коли знову буде якесь письмове завдання , а не завдання якось змінитися на день. Я – досить поступлива людина , але , коли потрібно , можу стати впертим як осел. Тому , думаю що непоступливість протягом цілого дня , точно не була б непоміченою.

Я часто поступаюся у дрібницях , тому що не вважаю що вони заслуговують на те щоб не поступатися та утворювати конфлікти. Через це багато моїх нових знайомих думають що мною можна маніпулювати , але змінюють свою думку , коли я роблю камяний фейс і кажу «Ні!». Це приносить мені задоволення , і дозволяє відсіяти тих , хто в усьому шукає вигоди , або , якщо вони не зовсім тупі , дає їм зрозуміти хто я є. І , можливо , якщо я їм хоч трохи цінний , змінити до мене відношення і зрозуміти.

Дев’ятнадцятий день

  1. Завдання. Написати п’ять листів тим , кого поряд із тобою уже немає (у всіх сенсах цього слова). Написати про несказане, наболіле, те що зараз у тебе в голові про цю людину. Писати на самоті. Дозволити почуттям вийти назовні.

Звичайно , перший лист був до мого батька. В дитинстві я про нього мріяв часто думав, уявляв , хотів , мріяв… Присвоював цю роль усім кому міг, хотів і не хотів. Що мені хотілося б сказати йому , в одному листі не описати і не сказати. Половину життя я про нього думав. Ставив сам собі питання на які не міг відповісти , і які , по суті , не мали жодного сенсу. Чому? Чому саме я? А що , якби був? Який він би був? Ким би був я?…

Наступний лист був до мого втраченого друга дитинства. Лист уже не перший. Написав , що інколи мені його не вистачає , його підтримки , просто слова… У нього є те , що важко знайти сьогодні у закритому метушливому світі , людях. Те , що просто можна назвати вмінням по справжньому дружити , вміння відрізнити його (друга) від товариша, знайомого. Я думаю, саме він навчив мене що є таке оця сама «дружба». І вона житиме.

Ще один лист був до мого рідного діда. Хоча я був зовсім малим , коли він пішов від нас, пам’ятаю я його дуже добре. Був він надзвичайно віруючою людиною , чого вчив і мене , був дуже добрим та працьовитим , справжньою Українською душею. У листі я найбільше задавав йому запитання, менше розповідав про себе. Так вже сталося , що не надто він любив мене як онука, сам не знаю чому, але мене це зараз не хвилює. Рідні кажуть що від нього мені найбільше передалося рис характеру, можливо саме і тому.

Ще лист був до однієї дуже важливої людини для мене , із якою я нажаль рідко бачився , і яка , можливо , вплинула на мене ледь не найбільше за все моє коротеньке життя. Залишила вона нас зовсім недавно. Мені здається що такі люди більше не народжуватимуться , і таких я більше не зустріну. Сумно.

 

З. І. Сьогодні зрозумів: коврик – не головне доти , доки він є , навіть якщо це не коврик.

З. З. І. І знову про виконання шести умов.

1) Не курив

2) Не пив . Дійсно не вживаю ніц алкогольного вже енний тиждень. І не тягне. Сам собі дивуюся. До тренігу мене могли алкоголіком обізвати , і я не ображався…

3) Не дро*в. До речі , гонитва лисого , шарів , більярд (як там ще се називають) — справа дуже шкідлива для здоров’я. Це я вам кажу як …як Саймон (і не намагайтеся цьому перечити) , а якщо серйозно , то як людина яка прочитала не одну статтю і навіть книгу на цю тему.

4) Не балакав. Але про мініцілі балакав.

5) Душ  контрастний…? Контрастний душ. КОНТРАСТНИЙ ДУШ! Відчуваю що стаю стійкішим до холоду. На вулиці сніг. Я розстібнутий , в футболці. Не холодно.

6) Вчора довелося поїсти пізно. Сьогодні все було в нормі.

Вісімнадцятий день.

  1. Завдання. Написати те , як ти гаєш свій час. (наприклад я сиджу в контактах, в однокласниках, колупаюся в носі, дуже добре пережовую ( так , так і це теж ) , йду додому , дивлюся телевізор , гуляю із собачкою ( чи сучкою ),  їду на навчання/роботу , розмовляю із рибками в акваріумі, сплю більше ніж треба на…) Потрібно згадати якнайбільше пунктів. Підрахувати час , який ти витрачаєш на це все за день , місяць, рік, життя (це все дуже відносно, але треба зробити).

Цікаве завдання , чи не так? Я підрахував , що за мій середньостатистичний день , я гаю від 5 до 6 годин. У вихідні більше. Не знаю чи все я згадав. Цифра, як на мене не маленька. Частину із цього часу я можу скоротити , це точно

Тоді, якшо брати 6 год то в місяць я гаю 6*30=180 (годин) . В рік 180*12=2160! (годин). За 60 років життя 2160*60=129600 (!!!) годин. Цікаво , скільки бабусь можна перевести через дорогу за цей час??? А я  херньою страдаю.

 

З. І. На годиннику 22:51…  Щойно вдома і за завдання. Коли останній раз їв – не пам’ятаю 🙂 Здається ще зранку. Тому мушу щось перекусити , незважаючи на годину, бо ласти протягну.

До останнього я не знав чи йти на це …. як його… Кван-Кі-До. Але ж в блозі написав що  піду, отже треба йти! Тренування виявилось досить складне , стиль не незнайомий для мене , дуже схожий на те , чим я займався не так давно. Трішки інша техніка ударів, стійки + кидки, прийоми , взагалі , дуже навіть хороший спорт. Тренер ледь старший за мене , команда дружня , вихована , чисельна , не якийсь там зброд (більшість – студенти сусіднього університету)… Є перспективи : катаються на виступи, на змагання. Із недоліків – маленький зал , пізня година тренування, важко добиратися мені, малі і великі тренуються разом. Якщо хтось зацікавився цим спортом – пишіть, розповім детальніше.

Сімнадцятий день.

  1. Завдання. Написати лист матері і батьку про все те хороше , що ти не сказав їм будь-коли.

Правильна послідовність – спочатку негативне , а закінчуємо позитивом. Так і треба. Хорошого мені було що сказати, написати сьогодні. Рідко , на жаль, я радував матір хорошим (тут коми не має бути , правда?) теплим словом. А це погано. Завжди турбувалася вона про мене , робила усе, що було в її силах, можливостях, старалася… І виростила отакого – високого як до неба…метрдвадцять. Подякував за усе їй. Подзвонив, згадав.

  1. Завдання. Знову згадати, написати у подробицях (до хвилинки) попередній день.

Після останнього такого завдання я надіявся, що більше їх не буде… Перенадіявся. Чудовий тренажер для пам’яті, знаєте.

Ви не повірите : навіть Жожл не знає шо я робив вчора! Коли ж нарешті настане той день , коли це буде можливо… Забув шо ти робив вчора, зайшов в сервіс Гугл Форгет і згадав… надіюся я до цього не доживу. Згадати основне було найважче, значно легше було згадати дрібниці : із ким потиснув руку , хто в чому був одягнений і т. д. Із дрібниць я і реколектнув решту. Деньок був веселий , дійсно вдалий , було кілька неочікуваних зустрічей, але нічого особливого.

З. І. Про цілі. Точніше «мініцілі» і не зовсім, на настуй тидень-два.

1) Назбирати бараболей та купити хорошу електробритву. «Купити» — теж проблема, бо у культурній столиці нашої Бразерщини (якому Львові??? Я про мій рідний Мухосранськ-Доярськ Закарпуццьької області ) її немає. Доведеться замовляти із села-конкурента Санкт-Петербурга.

2) Кинути… шкідливі звички. Їх дві. Зараз я із ними борюся. Без тренінгу явно нічого не йшло. Тепер іде.

3) Третя ціль – найважливіша. Її можна виміряти, але краще не міряти, про неї писати я не буду…надто вже багато тут жіночої аудиторії… Ну і знов ви про це думаєте !!! Ні-ні, що ви !!! Я не збираюся в’язати шкарпетки! І взагалі у вас утюг включений!

З. З. І. Боюся заздрісних людей. Сам не заздрив ніколи. Ще змалечку у мені відбили це…і прибили любов до здорової конкуренції ( відколовши півзуба ). Нюхом їх чую за 300 метрів.

З. З. З. І. Завтра спробую себе в кванкідо. Шо то таке і з ким його їдять.

Заголовок забув.

  1. Завдання. Написати лист батьку і матері. Написати про те , що ти ніколи не наважився б сказати в житті. Контекст листів – твої негативні почуття. Поставити собі ціль (або цілі, але краще ціль).

Я люблю свою матір. А колись, під час мого дитинства , коли я жив у бабці , і вона приїжджала до нас із сестрою один раз на місяць, любив дуже-дуже.  Якби вона не була такою наївною, та простодушною, якби була трішки уважнішою та мудрішою, вона була б просто ідеальною для мене матірю-людиною. Ніхто не водив мене до школи, не забирав мене назад, не аплодував мені із залу на вечорі «Букварика», не допомагав мені робити моє домашнє завдання, готувати портфель. На те вона і матір , щоб її хтось захищав… Занадто рано мені довелося взяти це на себе… Але це звичайно і добре теж.

Не знаю я про батька майже нічого. Мама не любить цю тему. Майже все що я знаю , мені розповіла моя бабця ще в дитинстві. Немає мені його за що винити чи хвалити. Хіба що є за що дякувати… За себе! (але і це не 100% , дехто каже що надто я несхожий на своїх рідних, отже – я сусідський! – жарт)

Поставити таку ціль , яку можна виміряти (ціль « влюбитися » — не годиться), яку ти б не досяг не проходячи треніг. Поставити ціль одну я не ризикнув. Дик, забоявся. Вирішив просто почати з малого. Поставив собі кілька менш глобальних цілей , хоча не впевнений що це правильно.

З. І. Воював… залишилося у вікні крякнутого Ворда. А може і не даремно…

З. З. І. Сьогодні я упевнився у тому що змінився. Поганий макіяж, не кращий одяг…, вигляд як у недоробленої сучки… В загальному на слабеньку трійочку (із 5ти). (то не про мене!:) ) А погляд як на стобаксову купюру, яка згоріла прямо перед очами. Вибачте, за те що я вас не слухав, і Слава Богу!

П’ятнадцятий день. Половина.

  1. Завдання. Написати п’ять листів людям, які тебе найбільше образили у житті. Перечитати.

Взагалі я не злопам’ятний, але кілька людей до мене прийшли в голову одразу. Це , напевне , такі образи, які не забуваються , незважаючи… Один із листів був тій же людині, перед якою я вибачався у своєму попередньому завданні/листі. Це були листи у минуле, листи людям, із якими я зараз майже не підтримую жодних відносин. Один із листів ( найбільший ) був до мого рідного… Ні не батька і не брата , (власне , цих людей у мене і немає…) до мого дядька ( брата моєї матері ). Це людина , з якою я прожив половину свого життя. Найгірше – це жити з людиною, якою ти не хочеш бути, у якій ти не можеш знайти майже нічого позитивного, ніц хорошого. Не скажу що все просто жахливо… нічого не буду казати, просто повірте. Ще два листи були до тих людей, яких має кожен із нас – тих , хто ображав нас у дитинстві. Для яких ображати меншого не соромно. Їх я теж пробачив.

«Завдання будуть все складніші і складніші… Під кінець тренінгу завдання стануть такими , що не виконавши попередніх , вам буде просто нереально виконати їх ( останні завдання )» — попереджав сенсей Макс. Завдання пішли дійсно складні. Якби сьогодні був не вихідний (Дякую тобі, прекрасна половина людства!) я б не встиг нічого (а , власне , я ніц і не встиг : півдня писав 5 листів і замітку в блог, привітав кількох людей зі святом і все).

Сьогодні я зрозумів що таке свинство! Це те , чим я займався вчора : нещиро писав про те що таке щирість.

Що може бути гірше за тупість? Да все що завгодно ! , в тому числі і ненависть. Погодьтеся , що обмежують нас не тільки наше незнання , але і наші знання. Отже місця для ненависті у моїй голові, у моєму серці немає , не було і не буде.

З. І.

1) Не курив

2) Не балакав . І напевне я вже взагалі забув про свої цілі… Зате нагадую іншим про них.

3) Не д*ив.

4) Алкоголь не вживав.

5) Контрастний душ мене радує найбільше. Я став краще себе почувати , став бадьорішим протягом дня і особливо зранку. Звичайний душ не дає такого ефекту. Поки що не пропускав. Тепер воду майже не розбавляю, тобто включаю або холодну або гарячу.

6) Їсти до 6 ої кожний день не вдається ніяк. Потрібно або міняти графік , або нічого не їсти вже від четвертої… Коли доводиться їсти після 6ої , зменшую порцію вдвічі.

З. З. І.

«Здравствуй, ночь-Людмила,

Где тебя носило, где беда бродила,

Я б тебя убила! Твою мать, Людмила,

Я тебя кормила, я тебя растила, где тебя носило?!» (с) ДДТ